Valery Dance Academy.

Героїко-романтичний спектакль в 2-х актах і 5-ти картинах, де ми представляємо історію і традиції козацтва. Сценографія, костюми, музика, спів, танці дають можливість, через жанровий симбіоз великого мистецтва, розкрити їх образи та характери. Все те, що називається Національними рисами і культурою нашого народу.

Великий симфонічний оркестр
Чоловічі хори
Артисти балету народно-сценічного та класичного танцю

Творча постановча група

В. Дебелий – Художний керівник проекту

Режисер - балетмейстер
Заслужений діяч мистецтв України
Лауреат Міжнародного конкурсу з хореографії Гран-Прі

Є. Станкович - композитор

Народний артист України
Лауреат Державної премії ім. Т.Г. Шевченка

М. Гобдич - головний хормейстер

Засл. Діяч мистецтв України
Лауреат Державної премії ім. Т.Г. Шевченка

А. Гайдамака - художник сценограф

Народний артист України
Лауреат Державної премії ім. Т.Г. Шевченка

З. Васіна - художник по костюмах

Член спілки художників України
Автор фундаментальної праці «Український літопис вбрання»

В. Пилат - головний інструктор "Бойового Гопака"

Президент Міжнародної Федерації Бойового Гопака

Безмежний вільний степ прийняв козацький стан в свої обійми. В той час, коли козаки сплять і бачать увісні свої хати і рідних з ними, цей степ не спить. Тут усе живе й розмовляє- шепоче тирсою-травою, тремтить і цвірінчить під галас птах нічних. Пугу ми чуєм уночі, але це не тільки в гаях кричать сичі, це перегук козацьких вартових, на вежах-смолоскипах. Все це бринить серед ночі, оповивши ним козацький сон. Та сон козацький не був глибокий, бо поруч з січчю дикий степ, той степ широкий та тривожний, по котрому шовковий шлях іде. Цей схід приносив нам не тільки казки й парчу шовкову, але й море горя, море сліз. Тут смерть гуляла в святковій ризі й нас чекала повсякчас.

О, небеса! О, ясен місяць! Чумацький шлях на небі тім, а далі там далеко, ген далеко, в сузір’ї непізнаних зірок, мабуть, козацька січ із душами козацтва. Вони на небі мирохтять, немов- би розмовляють. Вони в зірках продовжують своє життя і нас з небес благають не зупинятись, а йти за Рідний Край, за Матір Україну.

Ми чуєм як реве Дніпро, пороги розкидає, зі схилів Дніпра сповзають вікові дуби й падають як Перуни, підмиті могутньою рікою.

Вночі кургани оживають, там козаки виходять у степ розім’яти м’язи, що тримають шапками сипаний курган. Такий тут дух, така тут сила, що перед нею не встоїш. Сама природа наділила могутньою силою козаків. Їх бойовий незламний дух і сила, коріннями у віки ідуть. В своїй крові ми відчуваєм кімірійців, скіфів, антів, святеє Володимирське гніздо. Ось звідки непереможна сила. Бо наше джерело святий Дніпро і пам’ять наших предків. Їх сон чуткий, вони вже відчувають удар копит коней їх бойових. Це їх брати, це рідні тулумбаси, вони їх будять до зарі, як вдома на покоси мати. До сходу сонця їх девіз, піднятись і молитись, і зустрічати день земний, шаблями гострими і списом, і кличем, «Вперед, брати мої, вперед!»